Минає рік...

Сьогодні минає рік з того часу, як наша Революція набула свого поки що найвищого злету: коли сотні хоробрих у саморобних обладунках ішли на кулі, коли кримінальний «батя» з досі незрозумілих причин втік, прихопивши собі прижиттєву пенсію з наших гаманців.Певно, у найближчі кілька днів нові пани, які тепер сидять на його «золотому унітазі», будуть говорити багато пишномовних слів. Цими словами вони намагатимуться заглушити свій власний злочин (байдужості? навряд чи сама лише байдужість тут завинила), через який просто зараз у Дебальцево постають нові Небесні сотні.

Звісно, це не означає, що треба залишити поза увагою події минулорічні з огляду на події теперішні. Але давайте обійдемось без гучних слів: просто перечитаймо життєписи тих, хто згинув рік тому серед палаючої столиці - http://nebesna.pravda.com.ua . Серед них немає депутатів, директорів компаній та менеджерів «вищої ланки»; натомість там є робітники, селяни, вчителі, дрібні підприємці, - всі ті, на крові кого завжди настоюється вино історії.

Тож згадаймо їх усіх, неквапливо вдумуючись у кожне ім'я, - здається, це буде найкраща шана їм, адже так вони отримують життя у сьогоденні. Так ми набуваємо мужності поставити перед собою питання: «Якщо вони пішли, то чому я не можу продовжити цю справу? Адже я такий самий».

Нових, рішучіших Майданів нам усім!