Це ментальність, що складається з кількох частин.
По-перше, патерналізм: залежність від начальства, повна нездатність до самоорганізації - речі, надто властиві робітничому класові СРСР. Пов’язаний неформальними відносинами з заводськими керівниками, розбитий на невеликі гурти, атомізований, робітничий клас колишнього СРСР нездатний до самоорганізованої класової боротьби й прямої дії. Навіть сучасні вельми далекі від соціально-революційних ідей профспілкові лідери (прибічники, зрештою, співпраці між трудом та власністю) знають і часто підкреслюють, що лише робітнича молодь, сформована в пору після зламу СРСР, здібна до колективного протесту проти промислової адміністрації.
По-друге, совковість - і це тісно пов’язано з першим - авторитарне мислення, залежність у всьому від господаря, лідера, керівництва, царя. По суті мова про сучасну форму монархізму.
Нарешті, по-третє: совковість - синонім імперського начала. Совковість - це коли ми вважаємо, що маємо право на всі землі, "политі кров’ю солдат СРСР". Це коли ми боремось, живучи в Україні й Латвії, не за право говорити російською (це право у нас здебільшого ніхто не відбирає), а за право НЕ говорити українською й латиською, чи навіть узагалі за те, щоб "не чути чужинської мови".
При всьому тому хочу зауважити, що сказане не виправдовує тих українських чи латиських політиків, котрі виступають за різні обмеження щодо російської мови чи російськомовного населення: не будь цих політиків та обмежень, не було б і половини негараздів України й Латвії.
Джерело: http://shraibman.livejournal.com/1109992.html
Немає коментарів:
Дописати коментар