Отаман Зелений

Через всі події, що тягнуться вже більше року, якось ніхто не згадав не менш відомого за Батька Нестора Махна визначного діяча народного Повстанського Руху Наддніпрянської України початку 20-го століття, чиє ім'я так само намагалися очорнити у народній пам'яті як російські великодержавні шовіністи, так і більшовицькі продовжувачі справи відновлення Російської імперії.


Мова йде про українського есера (соціаліста-революціонера) Отамана Зеленого, Данила Терпила, учасника Революції 1905–1907 років на теренах Російської імперії, керівника Трипільського гуртка, а згодом організації соціалістів-революціонерів (з 1906 року), в'язня царських тюрем, учасника 1 Світової війни, 33-річного "батька" 1 Дніпровської повстанської дивізії.

Його ідеалом була Українська народна радянська республіка - республіка трудового народу без диктатури більшовиків, вільна й незалежна однаково що від Москви, що від будь-яких інших імперських центрів.

Помер Данило Ількович наприкінці листопада 1919 року, у віці 33 років, від тяжкої рани, отриманої в бою проти денікінців під Каневом. Дорогою до рідного села Трипілля отаман помер у селі Стрітівка. Похований у Трипіллі на березі річки Красної на кутку Заброди.

Могила не збереглася, була зруйнована за часів "радянської влади", партійної диктатури більшовиків, після розгрому українського повстанського руху на Наддніпрянщині у 1920-их роках.