четвер, 9 липня 2015 р.

Все починається з простого


Політика, хотіли б ми того чи ні, витікає з економіки, економіка витікає з етики. Сучасна економіка (майже у всьому світі, регіональні відхилення в цьому питанні настільки несуттєві, що їх можна не брати до уваги) ґрунтується на етиці ринкової тріади попиту-пропозиції-конкуренції, прагматизму, індивідуалізму, недоторканності приватної власності. Ця етика дозволяє людині експлуатувати, використовувати для власного збагачення інших людей, а тому є з усією очевидністю несправедливою. Для того, щоб розуміти це, непотрібно мати вищу освіту або прочитати десятки розумних книжок.
Одна справа, якщо ми з тобою вміємо робити, скажімо, глиняний посуд і вирішуємо створити невеличкий кооператив, де ми обидва були б рівною мірою власниками, працівниками і самотужки розподіляли б увесь прибуток – що залишити собі, а що пустити на розвиток справи. Якщо до нас прийде нова людина, ми можемо навчити її своїй справі і прийняти у свій кооператив, вона буде таким самим власником і виробником. Але якщо вона піде з кооперативу – її «доля» просто зникне, знову буде розподілена між тими, хто залишився.

Ми можемо обрати з-поміж себе людину, яка краще тямить у налагодженні відносин з іншими підприємствами, крамничками тощо; вона буде займатися логістикою та координацією з ними, однак вона буде таким самим співвласником, не маючи виключних прав ані на те, чим ми виробляємо цей глиняний посуд (засоби виробництва), ані на сам посуд (готову продукцію), ані на прибуток, який з того матиме наш кооператив. Власне, функції саме такого «координатора» і виконує сьогодні в кращому випадку капіталіст-власник, хіба ні? В гіршому він просто попльовує у стелю, розважається зі шльондрами на Мальдівах, витрачаючи при цьому прибуток з праці інших людей.

Саме тому, на нашу думку, будь-яке підприємство, велике чи маленьке, може бути організоване як вільний кооператив. Якщо йому потрібні координатори – не наглядачі за сумлінністю рабів, а ті, хто налагоджує взаємодію високотехнологічних процесів – то це можуть бути такі самі працівники-співвласники, спеціалісти у своїй сфері, як і всі інші.

Таким чином, економіка може ґрунтуватися і на зовсім іншій етиці – етиці взаємодопомоги, прозорості та професіоналізму. В такій економіці не було б однієї «дрібнички», яка відрізняла б її від економіки сучасної, - приватної власності на засоби виробництва. І відсутність цієї «дрібнички» потягли б за собою насправді грандіозні зміни.

Адже і в політиці депутатами більше не змогли б ставати люди, що відростили свій «статус» ціною чужої праці. Ці депутати не змогли б більше об`єднуватися у партії, щоб віджимати один в одного бізнес чи брати все суспільство у податковий та поліцейський зашморг. Політика потребувала б зовсім іншої організації того, як приймаються рішення – важливі для однієї маленької громади села XYZ або ж для всієї країни.

Виходячи з окресленої логіки, покласти початок всім цим змінам можна дуже просто: почавши зі своєї власної етики, зі свого власного ставлення до оточуючих, товаришів, сусідів, земляків. «Свій до свого по своє» може дуже легко перетворитися з гасла вітчизняних дрібних підприємців початку минулого століття на принцип реальних взаємин у творчій компанії, де кожен «знайшов» себе у своїй сфері, і може безкоштовно чи за символічну плату надати послуги зі своєї сфери товаришам. А крім цього, звичайно ж, - поширювати цю етику і безкомпромісне прагнення до справедливості по всіх усюдах.

У це не треба вірити, це потрібно щодня втілювати на власному прикладі – тоді справа матиме результат, на який, можливо, навіть ми не розраховували.

Немає коментарів:

Дописати коментар