Африка, у 1983 році після революції в одній з країн до влади прийшов капітан Томас Санкара. Найперше Санкара перейменував країну з колоніальної «Верхня Вольта» в національну «Буркіна-Фасо», особисто розробив нові герб та прапор, а заодно написав гімн країни (він навіть книгу віршів випустив).
Важливим для просування революції Томас Санкара, який вважався харизматичним лідером, вважав особистий приклад.Він відразу видає наказ пересадити всіх чиновників з "Мерседесів" на дешеві «Рено 5» та щомісяця оприлюднювати їх доходи й рахунки; заборонив особистих шоферів, замовлення дорогих костюмів на Заході, авіаквитки I класу для міністрів, а також зобов'язав здавати частину окладу на соціальні фонди . Сам президент жив на платню армійського капітана ($ 450 в місяць), а президентський оклад у $ 2000 перераховував до сирітського фонду (після вбивства Санкари виявилося, що його особисте майно складалося зі старого автомобіля «Пежо», купленого ще до приходу до влади, холодильника зі зламаним морозильником, трьох гітар і чотирьох велосипедів). Санкара заборонив встановлювати у своєму кабінеті кондиціонер, оскільки йому «соромно перед людьми, яким недоступна така розкіш», і відмовився санкціонувати розвішування своїх портретів в публічних місцях і офісах в зв'язку з тим, що «у нас в країні таких, як я, сім мільйонів ». Вже через три роки після приходу Санкари до влади (у 1986 році) Світовий Банк констатує, що в Буркіна-Фасо викорінена корупція.
Серед завдань, поставлених Санкарою, - усунення голоду, створення системи безкоштовної освіти та охорони здоров'я, боротьба з епідеміями та корупцією, лісовідновлення в умовах наступу пустелі (за роки його президентства були висаджені 10000000 дерев, що зупинили розповзання пісків Сахари на південь). Проведено вакцинацію від інфекційних захворювань 2500000 дітей у ході «Битви за здоров'я» (була охоплена не тільки вся територія Буркіна Фасо, але і прикордонні території сусідніх країн). Як результат, показники дитячої смертності, до цього найвищі в світі (280 смертей на 1000 новонароджених), знизилися до 145 на 1000. Втілюються в життя програми з будівництва житла, списання боргів дрібним орендарям, скасування подушного податку, з навчання грамоті на дев'яти місцевих мовах, розвитку дорожньої інфраструктури, боротьби з місцевими хворобами.
Одним з перших рішень революційної влади стало позбавлення племінних вождів привілеїв і приватної власності, скасування виплати їм данини і обов'язкових відпрацювань для селян. У ході аграрної реформи наділи, належали феодальним землевласникам, були перерозподілені на користь селян, що їх оброблювали. В результаті, за три роки врожайність пшениці зросла з 1700 до 3800 кг на гектар, що дозволило країні вийти на самозабезпечення продовольством. Замість архаїчної структури племінної влади були створені Комітети захисту революції - масові народні організації, в рамках яких проходило озброєння громадян. Поряд з Комітетами захисту революції, для боротьби із всевладдям армійських чинів створено також народне ополчення SERNAPO (Service National et Populaire). Центральний армійський магазин, у якому раніше виключно офіцерам продавалися дефіцитні товари за низькими цінами, був реорганізований у перший в країні торговий центр, відкритий для всіх.
Томас Санкара проголошував справу революції невіддільною від питання звільнення жінки. До його уряду входила значна кількість жінок, що раніше було нечуваним для Західної Африки. Жінки в Буркіна Фасо були нарешті зрівняні в правах з чоловіками і отримали доступ до освіти. Санкара заохочував жінок вступати в армію і створив жіночий гвардійський загін на мотоциклах. Для забезпечення прав жінок були заборонені варварський звичай обрізання жіночих геніталій, примусові шлюби і багатожонство.
Санкара залишався різким критиком «гуманітарної допомоги» від західних держав і міжнародних економічних організацій неоліберального спрямування, розглядаючи її як форму неоколоніалізму (про що, зокрема, говорив у промові перед Генеральною Асамблеєю ООН).
Важливим для просування революції Томас Санкара, який вважався харизматичним лідером, вважав особистий приклад.Він відразу видає наказ пересадити всіх чиновників з "Мерседесів" на дешеві «Рено 5» та щомісяця оприлюднювати їх доходи й рахунки; заборонив особистих шоферів, замовлення дорогих костюмів на Заході, авіаквитки I класу для міністрів, а також зобов'язав здавати частину окладу на соціальні фонди . Сам президент жив на платню армійського капітана ($ 450 в місяць), а президентський оклад у $ 2000 перераховував до сирітського фонду (після вбивства Санкари виявилося, що його особисте майно складалося зі старого автомобіля «Пежо», купленого ще до приходу до влади, холодильника зі зламаним морозильником, трьох гітар і чотирьох велосипедів). Санкара заборонив встановлювати у своєму кабінеті кондиціонер, оскільки йому «соромно перед людьми, яким недоступна така розкіш», і відмовився санкціонувати розвішування своїх портретів в публічних місцях і офісах в зв'язку з тим, що «у нас в країні таких, як я, сім мільйонів ». Вже через три роки після приходу Санкари до влади (у 1986 році) Світовий Банк констатує, що в Буркіна-Фасо викорінена корупція.
Серед завдань, поставлених Санкарою, - усунення голоду, створення системи безкоштовної освіти та охорони здоров'я, боротьба з епідеміями та корупцією, лісовідновлення в умовах наступу пустелі (за роки його президентства були висаджені 10000000 дерев, що зупинили розповзання пісків Сахари на південь). Проведено вакцинацію від інфекційних захворювань 2500000 дітей у ході «Битви за здоров'я» (була охоплена не тільки вся територія Буркіна Фасо, але і прикордонні території сусідніх країн). Як результат, показники дитячої смертності, до цього найвищі в світі (280 смертей на 1000 новонароджених), знизилися до 145 на 1000. Втілюються в життя програми з будівництва житла, списання боргів дрібним орендарям, скасування подушного податку, з навчання грамоті на дев'яти місцевих мовах, розвитку дорожньої інфраструктури, боротьби з місцевими хворобами.
Одним з перших рішень революційної влади стало позбавлення племінних вождів привілеїв і приватної власності, скасування виплати їм данини і обов'язкових відпрацювань для селян. У ході аграрної реформи наділи, належали феодальним землевласникам, були перерозподілені на користь селян, що їх оброблювали. В результаті, за три роки врожайність пшениці зросла з 1700 до 3800 кг на гектар, що дозволило країні вийти на самозабезпечення продовольством. Замість архаїчної структури племінної влади були створені Комітети захисту революції - масові народні організації, в рамках яких проходило озброєння громадян. Поряд з Комітетами захисту революції, для боротьби із всевладдям армійських чинів створено також народне ополчення SERNAPO (Service National et Populaire). Центральний армійський магазин, у якому раніше виключно офіцерам продавалися дефіцитні товари за низькими цінами, був реорганізований у перший в країні торговий центр, відкритий для всіх.
Томас Санкара проголошував справу революції невіддільною від питання звільнення жінки. До його уряду входила значна кількість жінок, що раніше було нечуваним для Західної Африки. Жінки в Буркіна Фасо були нарешті зрівняні в правах з чоловіками і отримали доступ до освіти. Санкара заохочував жінок вступати в армію і створив жіночий гвардійський загін на мотоциклах. Для забезпечення прав жінок були заборонені варварський звичай обрізання жіночих геніталій, примусові шлюби і багатожонство.
Санкара залишався різким критиком «гуманітарної допомоги» від західних держав і міжнародних економічних організацій неоліберального спрямування, розглядаючи її як форму неоколоніалізму (про що, зокрема, говорив у промові перед Генеральною Асамблеєю ООН).
Немає коментарів:
Дописати коментар